Пам’ятаєте Біблію? У Книзі Вихід ізраїльтяни рятуються від армії єгипетського фараона і напівголодні блукають сорок років пустелею. Голодна смерть на волі краща за життя в кайданах. Згідно з текстом Святого Письма, коли у них закінчилася їжа, бог послав їм “манну небесну”. З неба посипалася крупа білого кольору.
Манна, послана небом їжа, що підтримувала ізраїльтян протягом сорокарічного походу, давно захопила уми й уяву вчених. Багато хто вивчав біблійні вірші в пошуках підказок. Але аналіз Біблії тільки додавав загадок. У Писанні зазначено, що в спекотні дні манна танула на сонці. Якщо її не з’їдали швидко, то вона починала псуватися, гнити і в ній заводилися черв’яки.
У Книзі Вихід вона описується як насіння коріандру – біле і на смак немов вафлі з медом. У Книзі Чисел аромат манни уподібнюють запаху свіжої олії, і автор описує, як ізраїльтяни товкли її в ступі, запікали або робили з неї коржі.
Крім того, що її можна було їсти, манна мала ще й надприродні здібності. Вона мимовільно відтворювалася щоранку. А в п’ятницю, напередодні суботи, з’являлася в подвійній кількості. Навіть Господь дотримувався суботи!
Згідно з давньоєврейським містичним трактатом, відомим як “Зоар”, вживання манни мало сакральний сенс. Інший давньоєврейський текст “Книга мудрості” вказує на те, що смак манни дивовижним чином змінювався залежно від пристрастей людини, яка її їла. Згадку манни небесної ми знаходимо не тільки в Старому Завіті та інших єврейських текстах, а й у Новому Завіті. Наприклад, у “Євангелії від Іоанна” та “Одкровенні Іоанна Богослова” (“Апокаліпсис”). У проповіді, виголошеній незабаром після годування п’яти тисяч людей, Ісус порівнює божественну манну небесну, що живить тіло, з його власною здатністю живити душі людей. Відсилання до манни небесної присутні також в ісламських текстах. В одному хадисі пророк Мухаммед порівнює трюфелі з пустелі з манною небесною. Трольтунга: Найжахливіший і найпривабливіший виступ у світі Мойсей і його послідовники, очевидно, були спантеличені своєю дивною їжею. Книга Вихід говорить про те, що вони “не знали, що це було”, вони не розуміли, що їли. Щодо того, як відреагували ізраїльтяни, вперше побачивши чудесну їжу, перекладачі Біблії та науковці не мають одностайної думки. У Біблії короля Якова фраза man hu трактується як “це манна”. Інші перекладають її як “це дар”. Можливо, ізраїльтяни просто задавалися питанням: “Що це?”. Плутанина в тому, що таке манна небесна, була присутня від самого початку. Протягом багатьох років низка вчених намагалася знайти реальний аналог манни. Для декого з них, наприклад, ізраїльського ентомолога Шимона Фріца Боденхеймера, така діяльність стала чудовою можливістю із залучення давніх джерел для збору інформації про маловивчені природні явища. Біолог Роджер Воттон у своєму дослідженні “Що таке Манна?” проаналізував різні теорії її походження і зробив висновок, що подальше вивчення цього питання може призвести до більш скептичного прочитання Біблії. Учені висувають безліч різних ідей. У своїй книзі “Біблійні рослини” ботаніки Гарольд і Альма Молденке стверджують, що манна небесна – це не якась певна їжа, а кілька видів їжі, об’єднаних спільною назвою. Вони вважають, що в “манну” входить і швидкозростаюча водорість із виду Nostoc. Вона покривала собою половину пустелі на Синаї. Достатня кількість роси, що випадала на землі, дозволяла їй рости. Крім неї, вчені включають у це поняття кілька видів лишайника (Lecanora affinus, L. esculenta , і L. fruticulosa), що ростуть на Близькому Сході. Рослини зморщуються і подорожують як перекотиполе на вітрі. Кочівники-скотарі використовували лишайник для приготування хліба. На думку вчених, теорія лишайника пояснює те, як ізраїльтяни готували манну, і чому вони говорили про неї, як про ту, що падає з небес. Кембриджський історик Р. А. Донкін зазначає, що лишайник виду L. esculenta використовували в арабському світі також як ліки або добавку до медового вина. Лишайники як їжа використовувалися армією Олександра Македонського. Вони могли втамувати голів під час військового походу. У 19 столітті французькі війська, дислоковані в Алжирі, також вживали їх у їжу. Але в теорії лишайників є один великий мінус. Саме цей вид лишайників не росте на Синаї. Інші вчені припустили, що “манна небесна” – це не водорості та лишайники, а липка секреція, яка залишається на звичайних пустельних рослинах. Комахи, які живуть на корі деяких чагарників, залишають після себе речовину, яка, тверднучи, перетворюється на перлинні та солодкі на смак кульки. На Сході їх вживають як у кулінарних, так і в медичних цілях. Загадку походження біблійної їжі досі не розкрито.
Збір манни небесної. Тінторетто. 1577 рік 
Збір манни небесної. Анонімний автор. 1460-1470 рр. 
Медвяну росу чагарнику тамариску багато хто вважає манною небесною 
Припускають, що це пластівці манни виділені зі смоли дерева Поділіться цим:
Схожі повідомлення
Літаючі автомобілі: майбутнє світового автопрому чи привілей мільйонерів
Мангеттен без хмарочосів: учений показав, який вигляд мав острів до урбанізації
Ванхун-міста або нова реальність: як китайцям вдається розвивати провінцію
5 незвичайних імпортних телевізорів СРСР, які хотіли собі всі
Що таке “поцілунковий обряд” та інші дивні звичаї давньоруського етикету
