Будівництво звичайного колодязя на задньому дворі вилилося в неймовірне відкриття: під землею знайшли тіло величезної скам’янілої людини, яка була близько трьох метрів заввишки. То хто ж це був, і чому цю знахідку вважають найбільшим обманом XIX століття?
Ексгумація велетня. Фото: wikipedia.org Імена Гідеона Еммонса (Gideon Emmons) і Генрі Ніколса (Henry Nichols) не зустрінеш у працях з археології, проте відкриття, яке вони зробили 16 жовтня 1869 року, просто захопило уяву всіх жителів США. Молоді люди копали колодязь на задньому дворі одного з будинків нью-йоркського містечка Кардіфф, коли випадково натрапили на.. ногу. Один із копачів вирішив, що в цьому місці похований якийсь старий індіанець. Звільнивши тіло від землі, будівельники були в повному захваті від своєї знахідки: людина заввишки в три метри лежала в землі. Ймовірно, перед ними був один зі скам’янілих велетнів, які згадувалися в Біблії. Звістка про кардіффського велетня облетіла місцевих жителів блискавично, і на знахідку приходили подивитися натовпами. Оскільки велетень був знайдений на подвір’ї будинку Вільяма Ньюелла, він почав брати плату з гостей. Приходили сюди і священики: над знахідкою вони читали молитви і закликали людей увірувати в Писання. Служителі церкви були переконані, що це тіло одного з велетнів, які жили за часів Ноя. Провівши століття в землі, воно скам’яніло. Дуже скоро знахідка викликала справжній фурор, і Ньюеллу запропонували її продати. У підсумку гіганта перевезли в місто Сіракьюс і стали показувати на виставках. Ф. Т. Барнум, відомий шоумен XIX століття, також пропонував викупити гіганта, але йому відмовили в продажу. До речі, у Барнума був свій цирк, відомий на весь світ: про нього ви можете почитати тут. Однак слава кардіффського гіганта дуже скоро закінчилася: з’ясувалося, що насправді цей велетень – підробка. То хто ж за всім цим стояв? Занепад слави кардіффського гіганта почався за півтора місяці: у тому, що це ніякий не велетень, а всього лише підробка, зізнався його творець. Чоловіка, який створив велетня, звали Джордж Халл (George Hull). Він довгий час готувався до цієї авантюри, то що ж його надихнуло? Галл був переконаним атеїстом і одного разу вступив у суперечку зі служителем церкви: Галл стверджував, що текст Біблії не потрібно сприймати буквально. Однак преподобний запевняв, що все писання має під собою реальну історію, і навіть слова “в ті дні велетні жили на землі” потрібно розуміти буквально. Тоді-то Галл жартома й подумав, що можна видати кам’яну статую за такого велетня: зрештою, він зможе втерти носа всім релігійним фанатикам, а також заробити трохи грошей. Норвегія та її тиха краса в магічних пейзажних фотографіях На задньому дворі Ньюелла, ілюстрація XIX століття. Фото: lockhaven.edu Уся операція з появи на світ велетня проводилася в суворій секретності. Підготовка до неї почалася більше, ніж за рік до того, як велетень став відомим по всіх Штатах. У 1968 році Галл вирушив до штату Айова за покупкою триметрового гіпсового шматка. Продавцям він сказав, що цей шматок гіпсу призначений для пам’ятника Аврааму Лінкольну. Потім заготовку перевезли в Чикаго, де Галл відшукав каменотеса: той і вирізав із гіпсу фігуру людини. Щоб зробити скульптуру реальнішою, її обробили кислотами і навіть штучно зробили пори на скам’янілій шкірі, вбиваючи в статую металеві спиці. Після закінчення робіт Халл перевіз гіганта залізницею до будинку свого брата Вільяма Ньюелла. Вони удвох “поховали” велетня на задньому дворі приблизно на рік. На всі ці махінації Халл витратив приблизно 2600 доларів – неабияка сума на ті часи. Приблизно через 12 місяців Ньюелл найняв людей для того, щоб вони викопали на його задньому дворі колодязь. Ну, а кінець історії ви знаєте. Звичайно, далеко не всі повірили, що в землі знайшли біблійного велетня. Так, у перші дні на заднє подвір’я приходили не тільки звичайні люди і церковнослужителі, а й учені. Одним із таких став Ендрю Вайт, президент Корнельського університету. Оглянувши знахідку, він одразу ж зрозумів, що це статуя, причому не дуже хорошої якості. Так само він зазначив, що в місці, де знайшли велетня, нелогічно робити колодязь, тож це напевно чийсь розіграш. Однак люди вірили: до будинку Ньюелла приїжджали переповнені екіпажі, щоб подивитися на велетня, до нього приходили проповідники. Та й на виставці в Сіракьюсі гігант користувався шаленою популярністю. То в чому ж причина? Наприкінці 1860-х років люди вірили більше Біблії, ніж науці. За десять років до “відкриття” кардіффського велетня Чарльз Дарвін опублікував свою книгу “Походження видів”. Вона була настільки скандальною і підривала всі знання минулого, що видавець відмовився від початкового рукопису на 500 сторінок і запропонував його скоротити. Він боявся, що на нього чекає повне фінансове фіаско. Та й легенди про гігантів на території Америки не були чимось новим. Так, на початку XVIII століття в Нью-Йорку знайшли скам’янілості мастодонта, але їх прийняли за рештки велетня, який загинув під час Великого Потопу. За рештки велетнів приймали й кістки динозаврів, вірячи, що справді колись світом ходили велетні. А що ж стало з кардіффським велетнем? Зараз він перебуває в музеї фермерів у місті Куперстаун (штат Нью-Йорк), і тепер він відомий як одна з найбільших містифікацій XIX століття. До речі, ХХ століття теж було сповнене містифікацій: наприклад, учені знайшли череп пілтдаунської людини, яку вважали проміжною ланкою в еволюції від мавпи до людини. Цю таємницю не могли розгадати півстоліття, і про це ви можете почитати в іншому нашому матеріалі. Джерело: https://www.farmersmuseum.org/
У ті дні велетні жили на землі
Фото: history.com Божевільний обман Джорджа Галла
Чому так багато людей повірили
Фото: farmersmuseum.org 
Фото: farmersmuseum.org Поділіться цим:
Схожі повідомлення
Чоловік знайшов рештки гігантського динозавра у себе на задньому дворі
Ті, хто підкорює небо: хто такі авіатриси і ким були “Нічні відьми”
Чому великий шахіст брав на всі ігри свого кота: Олександр Альохін і його Чес
Велетні дійсно існували: ким були кіфійці з Африки
12 історичних фото, які показують, яким було реальне життя на початку ХХ століття
