Перше, що впадає в око археологу на маленькому шматку папірусу з острова Елефантіна на Нілі, це, мабуть, порожня пляма. Дослідники з єгипетського музею, берлінських університетів і Берлінського центру матеріалів та енергії імені Гельмгольца тепер використовують синхротронне випромінювання BESSY II, щоб розкрити секрет історичного документа. Це відкриває широкі можливості для аналізу величезної колекції папірусів, що зберігається в Берліні.
Уже понад століття численні металеві ящики та картонні коробки перебувають у Єгипетському музеї та зібранні папірусів у Берліні. Усі вони були розкопані Отто Рубенсоном з 1906 по 1908 роки на острові Елефантин на річці Ніл. Вісімдесят відсотків текстів на папірусах, що зберігаються в цих контейнерах, ще належить вивчити, і це навряд чи можна зробити за допомогою звичайних методів.
Тисячоліття тому ощадливі єгиптяни акуратно згортали, складали, упаковували все своє листування, що включало в себе особисті записи, ділові листи, договори, в невеликі, мініатюрні предмети, що займали небагато місця. Для того, щоб їх знову прочитати, папірус знову розгортали. Однак сьогодні більша частина згорнутих папірусів сильно постаріла, тож важливі історичні документи можуть в один момент розвалитися, якщо ми спробуємо розкрити їх, – каже д-р Хайнц-Еберхард Манке, описуючи серйозну проблему, з якою стикаються єгиптологи, що прагнуть виявити наукові скарби, що зберігаються в шухлядах берлінського Єгипетського музею. Фізики з Центру Гельмгольца після багатьох років кропітких досліджень зрозуміли, як можна вивчити крихкий папірус, не зруйнувавши його. Це можна зробити за допомогою сяйва променя рентгенівського світла, яке викликає збудження атомів у папірусі і відправляє рентгенівський промінь назад. Це схоже на “відлуння”. Він буде в 5 разів більшим: у якій країні побудують новий адронний колайдер Оскільки відповідні елементи демонструють різну рентгенівську флуоресцентну поведінку, дослідники можуть розрізняти атоми в зразку за енергією випромінювання, яке вони повертають. Тому фахівці давно розробили лабораторне обладнання, яке застосувало цю рентгенівську флуоресценцію для аналізу чутливих зразків папірусу без його руйнування. Вчені в Стародавньому Єгипті, як правило, писали сажею, видобутою з дерев’яного вугілля, яке мало у своєму складі елементарний вуглець. “Однак у деяких випадках стародавні писали кольоровим чорнилом, що містило такі елементи, як залізо, мідь, ртуть або свинець”, – пояснює доктор Манке. Якщо єгипетські писарі застосували таке “металеве чорнило” для письма на тій частині, яка тепер здається порожньою на папірусі, то рентгенівська флуоресценція має допомогти виявити сліди цих металів. Дійсно, використовуючи обладнання лабораторії, дослідники змогли виявити свинець на, здавалося б, “порожньому” місці папірусу. Насправді їм навіть вдалося розрізнити намальованих персонажів, хоча поки що вони виглядають як розмита картинка. Щоб зробити її чіткішою, фізики детально вивчили її за допомогою рентгенографії на апараті BESSY II, де синхротронне випромінювання висвічує зразок багатьма рентгенівськими фотонами високої когерентності. Використовуючи цей метод, дослідники змогли збільшити яскравість досліджуваного зразка і, таким чином, краще відрізнити символи, написані на папірусі, від структури матеріалу. Аналіз у BESSY II не виявив вид свинцевого чорнила, яке стародавні переписувачі використовували для накреслення цих символів на папірусі. Тільки за допомогою інфрачервоного спектрометра вчені з дослідницької лабораторії Rathgen у Берліні змогли остаточно ідентифікувати речовину як карбоксилат свинцю, який насправді безбарвний. Але навіщо древній писар використовував “невидиме чорнило”? Ми підозрюємо, що малюнки, можливо, спочатку були зроблені світлим червоним свинцем або, можливо, вугільно-чорним галенітом, – говорить Гайнц-Еберхард Манке, підбиваючи підсумки обговорень учених. Якщо таке невидиме чорнило занадто довго піддається впливу сонячного світла, може настати хімічна реакція, яка вплине на зміну кольору. Навіть сьогоднішні барвники можуть зникнути під тривалим впливом яскравого сонячного світла. Тому легко припустити, що за тисячоліття яскраво-червона або темно-чорна речовина трансформувалася в нерозрізнюваний карбоксилат свинцю, щоб потім спантеличити дослідників, як порожнє місце, яке впадає в око, на фрагменті папірусу. Своїми дослідженнями доктор Тобіас Арльт з Берлінського технічного університету, доктор Хайнц-Еберхард Манке та їхні колеги широко відчинили двері для майбутніх відкриттів, що допомагають розшифрувати тексти, зроблені на тонких згорнутих папірусах з єгипетського музею без необхідності розгортати їх. Це дасть змогу зберегти дорогоцінні історичні пам’ятки.
Коробка зі згорнутими папірусами 
Апарат Bessy II Поділіться цим:
Схожі повідомлення
Секрет, який у стародавніх текстах зашифрували буддійські ченці
Ванхун-міста або нова реальність: як китайцям вдається розвивати провінцію
5 незвичайних імпортних телевізорів СРСР, які хотіли собі всі
6 загублених, але неймовірно бажаних речей: від грааля до скарбів із мідного сувою
Знайдено саркофаг епохи Меровінгів: новий погляд на історію Франції
