Пише блогер Станіслав Горбунов:
Міста, вони як люди! Тільки живуть довше! І долі у всіх різні. Одним щастить, і з маленького непоказного села може вирости ультрасучасний мегаполіс, що користується шаленою популярністю. Як приклад, Дубай. З іншими може статися зворотна ситуація, і на місці столиці цілої держави минулого, тепер можуть бути лише пустки. Прикладів багато по всьому світу, в Литві це Кернаве. Можуть бути вічні міста, такі як Рим, Єрусалим або Стамбул.
Але є окрема категорія – прокляті міста. Вони красиві, мають багату історію, але завдяки певним обставинам абсолютно не цікаві туристам і мандрівникам. Одна з цих обставин – міжнародний аеропорт, яким користуються сучасні низькобюджетні авіакомпанії!
Скажете, що за нісенітниця! Адже начебто має бути навпаки – аеропорти сприяють розвитку міст! Правильно, але часом такі аеропорти стають лише проміжною станцією в подорожах, а самі сусідні міста залишаються в тіні. У них зупиняються максимум на ніч і якомога ближче до самого аеропорту. Прикладів безліч, і про деякі я навіть встиг написати. Ось є такий Шарлеруа в Бельгії. Чудове містечко, але мандрівній братії не дуже цікаве. Або незрівнянний Меммінген поруч із Мюнхеном з ідеально збереженою історичною забудовою. Продовжуючи цю тему, хочу розповісти ще про три такі містечка в трьох різних країнах. Їхні імена на слуху у громадян, які часто літають, – Лутон (Luton) у Великій Британії, Бове (Beauvais) у Франції та Хан (Hahn) у Німеччині. А ось їхні історії та сучасні реалії далеко не так відомі більшості з нас. Що ж заповнимо ці прогалини! Він буде в 5 разів більшим: у якій країні побудують новий адронний колайдер Почну з Лутона. В інтернеті повно інформації про те, як з місцевого аеропорту дістатися до Лондона, і при цьому майже ні слова про саме місто. У цей аеропорт я прилітав разів п’ять і навіть якось ночував у самому місті. При цьому про сам Лутон досі знав небагато. Хіба лише те, що тут живе величезна кількість емігрантів. А це місто варте уваги з багатьох причин. З аеропорту до міста ходить автобус, що коштує близько 2 фунтів, і за нагоди сюди обов’язково варто приїхати. Причин багато! Лутон – місто з багатовіковою історією. Згори при заході літака на посадку воно виглядає дуже по-англійськи. Безліч цегляних двоповерхових будівель, центр із сучасними торговими центрами, традиційні паби і незвичайна будівля міської ратуші – мабуть, і все. При цьому в місті є свій університет і автомобільний завод фірми Vauxhall Motors. Останній знаменитий тим, що діє тут аж із 1907 року, а під час Другої світової війни саме тут випускали відомі танки “Черчилль”. Якщо ви не знали, за програмою “ленд-лізу” ці танки воювали проти фашистської Німеччини і в складі радянської армії. Саме через це виробництво Лутон не раз бомбили. Ще один цікавий факт про Лутон – це місто кілька століть було відоме на всю Велику Британію своїм виробництвом капелюхів. Так-так, тут творили капелюшну історію всієї країни! Щоправда, в наш час капелюхи з Лутона більше не в моді. Я зайшов на сайт міста й офігів від кількості в його окрузі різних парків, старовинних маєтків і музеїв. У Лутоні запросто можна провести не кілька годин, а кілька днів, абсолютно не пошкодувавши про витрачений даремно час. На жаль, уся ця інформація не цікава більшості клієнтів “Райанейр”, “Візз Ейр” та “Ізіджет”. Їм би швидше полетіти звідси, або не менш швидко дістатися з Лутона до Лондона. Ну чим не прокляття для цього місця! Тепер перенесемося в Західну Німеччину. Тут посеред полів і пагорбів, за 120 кілометрів від добре відомого Франкфурта-на-Майні загубилося маленьке село Хан (Hahn). Глухомань ще та, але знову-таки добре відома любителям дешевих перельотів. Поруч ще понад 80 років тому з’явився аеродром, який тривалий час використовували виключно військові. Згодом його передали цивільним особам, тепер же тут розташовується ще одна важлива база бюджетних авіаперельотів компаній “Райанейр”, “Візз Ейр”. Трохи незрозуміло, чому, але цей аеропорт називається Франкфурт-Хан (Frankfurt-Hahn). Ось уже кілька десятиліть саме через нього любителі дешевих квитків звідси летять у теплі краї. Сам я теж уже вдруге летів через нього з ночівлею в сусідньому селищі. Село Хан не просто діра, а діра в квадраті! Тут офіційно проживає всього 185 осіб, всього один магазин (чомусь автозапчастин), кілька ресторанчиків і купа готелів з апартаментами. При цьому найближчий супермаркет розташований за кілька кілометрів від Хана, у сусідньому містечку, там же є і місцевий “Бургер Кінг”. Здавалося б, на цьому розповідь про Хану можна й закінчити. Але, чорт забирай, чому нікому з нашої літаючої братії не цікаво, наприклад, те, що цьому селу аж 900 років. А ще тут є цікава церква Святого Антонія, якій понад 500 років, а служби тут проводять як для католиків, так і для протестантів. Село можна обійти за годину з гаком, але зате яка приємна це буде прогулянка! Тут повно старих будинків у стилі фахверк. Є ще довоєнна кам’яна забудова. Я сам тут гуляв із відкритим ротом. При цьому Хан продовжує жити своїм сільським життям, майже не помічаючи одномоментну метушню мандрівників, які не люблять витрачати надто багато на авіаквитки.. Що ж, а тепер за заздалегідь наміченим планом ми опиняємося у Франції, в ще одному вельми і вельми цікавому містечку Бове, розташованому за 70 кілометрів від Парижа. І тут та сама ситуація, як і в двох попередніх випадках. Колишній військовий аеродром, побудований ще в 30-х роках минулого століття, понад 20 років тому став базою низькобюджетних авіаліній. Тут базуються ті самі “Раянейр” і “Візз Ейр”, а до них на додачу іспанська “Волотеа” і румунський “Блю Ейр”. Величезний пасажиропотік практично проходить повз старовинне місто з 55-тисячним населенням. І абсолютно даремно! До міста можна дістатися всього за один євро на автобусі й отримати масу задоволення! Бове – це незвичайне провінційне містечко. Кілька тисячоліть тому тут розташовувалася столиця бєловаків (не плутати з білорусами!) – дуже войовничого стародавнього племені, які, поряд із сусідніми галлами, вельми успішно чинили опір військам стародавніх римлян. У 52 році до нашої ери це місто захопили війська Гая Юлія Цезаря. Але й пізніше це місто часто опинялося залученим у військові конфлікти. Його брали в облогу англосакси в XIV столітті, потім через 100 років тут бешкетували бургундці. У Першу світову війну Бове став важливим тиловим центром біля самої лінії фронту. Його не раз обстрілювали німецькі війська і зруйнували понад 80 будівель. А 1940 року місто практично зрівняла із землею авіація люфтваффе. Проте тут збереглася частина історичної забудови в традиційному стилі фахверк. Посидіти в такому пабі дорогого коштує.. А головне, ось уже шість століть у Бове височіє справжня перлина середньовічної полум’яніючої готики – чудовий собор святого Петра (Catedral de Beauvais). Цю дивовижну будову неодмінно варто побачити особисто, причому не тільки зовні, а й зсередини. Адже саме в цьому соборі найвищі нефи у Франції і найвищі хори у світі. Про всяк випадок, щоб не було плутанини, зауважу, що нава – це бічний коридор між колонами, а хор – зовсім не те, що ви думаєте! Це галерея або балкон на другому поверсі храму. Поруч із цим скарбом світової архітектури збереглася старовинна романська церква, що стояла на місці собору ще до його побудови. Не менш вражаючий вигляд має і палац єпископа з оригінальними вхідними воротами. Та що там! Навіть простий місцевий ліцей у Бове має вигляд, немов справжній архітектурний шедевр! А знаєте, яка головна перевага Бове? Звичайно, ця його повна нетуристичність. Біля собору крім нас була лише парочка місцевих алкашів, а на вулицях міста зустріти туриста можна не частіше, ніж учня, який пропустив школу. Інакше кажучи, поїхати подивитися Бове наразі рівносильно виклику піти проти усталених правил. Підбиваючи підсумок, хочу сказати, якщо вже ви опинилися в якій-небудь дірі світу, не поспішайте якомога швидше втекти з неї. Варто озирнутися, озирнутися. А раптом вам тут сподобається! Фотографії та текст – Джерело
Поділіться цим:
Схожі повідомлення
