Пише блогер Ілля Степанов:
У Катманду я був лише день, перед тим як вирушити в Покхару.
Тим, хто до прильоту до Непалу вже побував в Індії, а я це зробив двічі ), тутешня обстановка не здасться такою вже шокуючою. Проте спека, пил і бруд, запахи пахощів і відходів, тіснота і суєта, безумство й абсурд того, що відбувається навколо, – ось це ось усе мені здалося дуже знайомим, практично рідним. Наче повернувся в минуле ..
Нескінченний броунівський рух дорогами на чому тільки можна. Стародавні будови і дерев’яні, готові завалитися будь-якої миті, балкони просто в тебе над головою. Він буде в 5 разів більшим: у якій країні побудують новий адронний колайдер Стукіт і гуркіт інструментів, будівництво всюди і поруч квітучі сади з неймовірними квітами. Басейн без води, але вона все-таки є. Стікає тоненькою цівкою, і до неї іноді шикується черга людей з каністрами. Якісь незрозумілі храми або молитовні мало не в кожному будинку. Вело- і моторикші. Цікаво, а Убер там є? Місцевим давно плювати на туристів, їх тут надто багато. Як вам дроти і взагалі все це електротехнічне господарство на стовпі? З проводами тут взагалі краса! Часом більше схоже на інсталяції сучасних художників-концептуалістів. Як тільки стовпи витримують таку вагу! Собачки всюди, їм тут вільно. А ось корів на дорогах, як в Індії, не зустрів. Дрібні крамнички та майстерні – їх у Катманду тисячі! Прикольні непальські прапори дивної форми. А це вже рано вранці йду до автобуса до Покхари і бачу, як із міста вивозять тонни сміття спеціальні сміттєві команди. Зранку зарядив дощ, але мені їхати цілий день, сподіваюся до Покхари погода зміниться. У дорозі зробили кілька зупинок на перекус, але я так і не наважився, аж надто дорога непроста, мене починало мутити. Жінки якогось місцевого племені на одній із зупинок. Ошатні, із села в місто їдуть. Але дощ так і лив до самої Покхари, точніше тут він перетворився на справжню зливу, і дороги так залило водою, що часом навіть транспорт зупинявся, і в місто ми в’їжджали дуже довго. Заселився в маленький готель за 7 баксів і пішов гуляти околицями. Звичайно ж, прогулявся берегом озера Фева з його різнокольоровими човниками. Наступного дня я знайшов контору, де видають перміти для відвідування нацпарків, купив два папірці, по 20 доларів кожен, здається, і вже надвечір вирушив у бік гір, ще не маючи чіткого плану, куди і навіщо я їду. Фотографії та текст – Джерело
“>
Поділіться цим:
Схожі повідомлення
23 секретні інгредієнти Чарльза Гетфілда: як американець викликав дощ
Щорічний дощ із риби: найнезвичайніша злива Гондурасу
Потрапити під зливу і не промокнути: де йдуть сухі дощі
25 емоційних фото тварин, які зображують невдоволення, від чого вони ще миліші
21 комічне фото, на яких домашні улюбленці роблять дивні речі
