Звісно, населені пункти існують і на узбережжі Антарктиди. Але якщо там живуть здебільшого науковці, військові та члени їхніх родин, то на острові Вогняна Земля, розділеному між Чилі та Аргентиною, живуть цілком звичайні люди, для яких край світу – це рідний дім.
Цей великий острів, розташований біля околиці Південної Америки, був населений задовго до приходу в ці краї європейських мореплавців. Незважаючи на суворий клімат, індіанці, що жили тут, мали в достатку їжу і притулок, полюючи на морських ссавців і виходячи в море на своїх човнах для лову риби. Але дослідники відзначають, що ці племена вели набагато примітивніший спосіб життя порівняно зі своїми родичами, що мешкали на континенті, і за рівнем життя істотно поступалися знаменитим індіанцям майя та інкам. Проте ягани і селькнами були відмінно пристосовані до суворих умов Вогненної Землі, де клімат далекий від комфортного. На острові волого, часто йдуть дощі, а сильний вітер часом пронизує до кісток. Літня температура не перевищує плюс 15ºС, взимку стовпчик термометра опускається нижче 0 градусів на морському узбережжі, а в горах завжди лежить сніг. Португальські мореплавці на чолі з Магелланом назвали цей острів Вогненною Землею через те, що на березі палали багаття індіанців, коли експедиція наближалася до острова. Але європейці, які висадилися, здебільшого не пережили першу зиму, настільки тут був незвичний для них клімат. Але згодом, коли колонізатори прибули сюди, підготувавшись більш ґрунтовно, їм вдалося закріпитися тут надовго. Корінне населення не могло чинити належного опору, хоча й боролося за свою незалежність. З європейським освоєнням пов’язані найсумніші сторінки історії острова: внаслідок цілеспрямованого винищення представники племені селькнамів були практично знищені. Історичні особистості, які таємниче зникли до 1800 року Наприкінці XIX століття острів було розділено між Аргентиною і Чилі на дві частини. Захід, близько 60% території острова, відійшов у власність Чилі, решта була закріплена за Аргентиною. Але аргентинських підданих на острові проживає приблизно в 20 разів більше, ніж чилійців, і населених пунктів на сході острова більше. У чилійській же частині можна відзначити лише селище Порвенір, у якому проживають близько 6 000 осіб. Третина з них є діючими військовослужбовцями, адже край землі – це не лише туристична Мекка, а й державний кордон. Це може здатися дивним, але населення Вогненної Землі збільшується з кожним роком. Цьому сприяє стрімкий розвиток туристичного сектору, а також відкриття родовищ корисних копалин, розробка яких приваблює трудових мігрантів. При цьому більша частина населення острова – це етнічні хорвати, німці та англійці, нащадки європейських мігрантів, які в пошуках кращого життя вирушили на край світу. Найбільш населені містечка острова – це аргентинські Ріо-Гранде та Ушуая. Останнє офіційно визнане найпівденнішим містом Землі і є популярною туристичною пам’яткою. Усі круїзні лайнери, що здійснюють навколосвітню подорож, незмінно заходять у порт Ушуаї, а більшість маршрутів до Антарктиди також стартує з цього містечка. Утім, ті, хто хоче помилуватися пінгвінами і зануритися в атмосферу полярних широт, можуть зробити це і не відвідуючи Антарктиди – все це є на Вогняній Землі та прилеглих острівцях. Окрім суворої, але все ж таки мальовничої природи та цікавого тваринного світу, туристів приваблює найпівденніша залізниця у світі. Побудована для постачання місцевої в’язниці в позаминулому столітті, сьогодні ця вузькоколійна дорога перевозить мандрівників. А поїзд, який курсує серед приголомшливо красивих пейзажів, так і називається – поїзд на краю світу.
Індіанці ямана (вони ж ягани) 
Ушуая – найпівденніше місто планети 
Поділіться цим:
Схожі повідомлення
Літаючі автомобілі: майбутнє світового автопрому чи привілей мільйонерів
Який вигляд матиме острів Гренландія, коли на ньому розтане весь лід
Незвичайний дрейфуючий острів із пемзи може врятувати Великий Бар’єрний риф
Острів Чілое та його дерев’яні церкви, які пережили не один землетрус
Булл-Рок: чому острів з єдиною будівлею і маяком цікавий туристам
