Ми сьогодні звикли чути історії про будинки на колесах, як люди вирушають у тривалу подорож на авто, перетвореному на повноцінну міні-квартиру. Заведено вважати, що ця традиція пішла від американців, проте вона сягає своїм корінням Європи XIX століття.
Перші трейлери з’явилися у циркових артистів. Звісно, до автомобілів тоді було дуже далеко, тому це були вози, запряжені кіньми. Усередині них були ліжка і столи, щоб готувати їжу. Саме ці трейлери запозичили цигани. Ці люди кочували різними країнами, здебільшого в Європі та Азії, але є вони і на Американському континенті. Свої вагончики вони називали звучним словом “вардо” (Vardo). Звісно, ці трейлери були набагато менших розмірів, ніж у вуличних артистів, тож була потрібна менша кількість коней. Цигани любили свої маленькі будинки на колесах і намагалися прикрасити їх якомога яскравіше. У підсумку з’явилися розписні вардо з хитромудрими візерунками соковитих відтінків, а деякі з них навіть були позолоченими. Особливо вони були популярні наприкінці XIX століття – на початку ХХ століття. Він буде в 5 разів більшим: у якій країні побудують новий адронний колайдер Щоправда, з часом такі яскраві вардо перетворювалися радше на музейний експонат, ніж на спальне місце. Іноді вози обмінювали на що-небудь необхідне в торговців. Та й політична та економічна ситуація у світі загострювалася, Перша світова війна теж внесла свої корективи. До того ж у циган існує традиція: коли хтось помирає, його особисті речі мають бути спалені, зокрема й вардо. Тож сьогодні залишилося зовсім небагато таких барвистих циганських возів, а збереглися вони тільки в деяких музеях і у приватних колекціонерів.
“>
“>
А це сучасний циганський візок у Словенії
Поділіться цим: