У західній частині Африканського континенту проживає загадкове плем’я догонів. Його представники твердо переконані в тому, що їхні далекі предки були прибульцями з планетарної системи Сіріуса. Це можна сприйняти за чисту вигадку або красиві легенди, якби не одна обставина: догони здавна володіли дивовижними астрономічними знаннями, невластивими відсталому африканському народу. Так, їм раніше за вчених було відомо про те, що Сіріус є подвійною зіркою.
Звідки кілька сотень років тому дикуни, які ведуть первісний спосіб життя, знали про невидимий супутник далекої зірки, про його траєкторію руху, про будову Сонячної системи і про багато астрономічних явищ? Невже вони дійсно є нащадками прибульців і послані на Землю з якоюсь місією?
У нашому матеріалі ми розповімо про цей загадковий народ, його традиції, незвичайні ритуальні танці на ходулях, а також про те, навіщо жінки догони сідають на мурашник.
Хто такі догони
Догони – народ, що проживає на території Республіки Малі. За останніми даними (від 2007 р.), їхня чисельність становить близько 800 тисяч осіб. Частину земель, які вони населяють, називають “Країною догонів”.
Увесь світ дізнався про загадковий народ, після виходу наукових статей і книг. Фото: equatorial.by У середині минулого століття етнограф Марсель Гріоль, який вивчав дикі африканські племена, опублікував свої дослідження, випустивши цілу серію статей, а також книгу про догонів. Завдяки його роботі про дивовижний народ стало відомому всьому світу. Нарол поділяють на кілька дрібних і великих груп. Усі вони розмовляють різними догонськими мовами, через що часто взаєморозуміння між племенами ускладнене, а в окремих випадках і зовсім неможливе. Деякі представники народу можуть також висловлюватися фула і бамана. Французькою, яку визнано державною мовою Малі, володіють лише деякі. Самі догони стверджують, що є нащадками правлячих груп Стародавнього Малі. Якщо вірити переказам, їхні предки під натиском фульбе прийшли на ці землі в X-XII століттях, витіснивши інші племена Африки. До того ж вони частково перейняли у гнаного ними місцевого населення культуру і деякі мовні особливості. Норвегія та її тиха краса в магічних пейзажних фотографіях Найпопулярніша легенда свідчить про неземне походження цього африканського народу. Згідно з багатою міфологією племені, колись жителі далекої планетарної системи Сіріуса прибули на Землю, щоб заселити її. Прибульці, схожі чи то на змій, чи то на риб, мали гнучкі тіла, були вдягнені в скафандри. Разом із ними з космічного літального апарату вийшли дивні тварини. Прибулі інопланетяни передали африканському народові безцінні знання про устрій Всесвіту і навчили землеробства. Крім того, після їхнього візиту в жінок догонів народилися діти. Ця дивовижна історія з гостями з космосу закарбована на печерних малюнках. Місія полягає в тому, щоб зберігати передані їм знання, а також через свої тіла транслювати енергію Сіріуса на Землю. Їм заборонено одружуватися з чужинцями, щоб залишатися “чистокровними” нащадками прибульців. Одного разу вони повернуться на Сіріус, де відродять зоряну цивілізацію. Скоро місія “нащадків прибульців” підійде до логічного завершення. Фото: фактъ.рф Незабаром місія загадкового африканського народу має підійти до свого логічного завершення. Тоді “інопланетні родичі” догонів начебто прилетять за ними, щоб забрати із собою. Деякі дослідники і мандрівники відзначають недружній характер, якусь агресивність представників африканського народу. Чоловіки досить запальні, однак і жінки не поступаються їм за характером. Представниці прекрасної статі запросто можуть наздогнати й кинути камінь. Традиційний одяг чоловіків являє собою коротку сорочку і пов’язку на стегнах. Жінки ж носять спідницю, підперезану нижче талії. Однак у наш час представників різних племен можна побачити у звичайному одязі: сукнях, футболках, сорочках, поло тощо. Головне заняття “нащадків інопланетян” – землеробство. Племена вирощують бобові культури, кукурудзу, цибулю. Її часто використовують для здійснення обміну, як валюту. Так, наприклад, велику рогату худобу догонів пасуть фульбе, що живуть по сусідству. За свої послуги кочівники-скотарі беруть вирощені овочі. Догони ретельно доглядають за своїми землями, плекаючи кожну рослину. Деяким баобабам навіть дають імена. Залежно від місця проживання різняться системи та види землеробства, яким займаються. Так, у горах ведуть терасне, а в інших областях застосовується ручне підсічно-вогневе та іригаційне. Крім землеробства, загадковий народ займається розведенням курей, кіз, овець. А ось полювання у “нащадків інопланетян” не в пошані. Лише одиниці займаються ним. Чоловіки, які вирушають вночі на полювання, вважаються відчайдушними сміливцями і безрозсудними божевільними. Крім того, “нащадки прибульців” займаються деякими ремеслами: Ковалі також володіють мистецтвом різьблення по дереву. Вони представляють якусь замкнуту касту, живуть в окремих кварталах, або ж на віддалі від села. Їхні дружини при цьому, як правило, займаються гончарною справою. Усі ремісники живуть відокремленими групами. Шлюби між ними і хліборобами заборонені. Житла являють собою прості глинобитні прямокутні будинки, що тісно примикають один до одного. Плоскі дахи будівель зазвичай покриті соломою. У племен, які проживають біля підніжжя скель, поселення розташовуються терасами прямо на схилах пагорбів. Деякі будови розташовуються на стрімких кручах. Крім того, в селах є комори округлої і прямокутної форм. Після прийняття ісламу більшістю представників народу, в поселеннях з’явилися мечеті. Житлові будинки стоять дуже близько один до одного. Фото: El-Len /flickr.com У центрі кожного села знаходиться житло вождя. Це окремий будинок, у який ватажок переїжджає після свого обрання. Вступивши на посаду, вождь залишає сім’ю і прирікає себе на життя на самоті. Обраний ватажок шанується як духовний наставник. Все населення села беззаперечно поважає його, навіть доторкнутися до вождя ніхто не має права. У кожному селі є сімейні будинки, чоловічі та жіночі. Представниці прекрасної статі усамітнюються в них від одноплемінників раз на місяць одразу на кілька днів. Чоловічі ж будинки використовуються для зустрічей, загальних зборів. Називаються вони тогу-на, являють собою нехитрі споруди з солом’яним дахом, що спираються на різьблені стовпи. Головна їхня особливість полягає в низьких стелях. Така незручність створена зовсім не випадково. Річ у тім, що, обговорюючи нагальні питання, чоловіки нерідко розпалюються. Щоб під час конфліктів сперечальники не могли випростатися на повний зріст і почати з’ясовувати стосунки за допомогою кулаків, зроблено такі низькі стелі. У кожному селищі проживає кілька великих родин, які являють собою численні групи кровних родичів по батьківській лінії. Також у кожному племені, крім вождя, є рада найстарших чоловіків. Крім вождя, у племенах є рада найстарших чоловіків. Фото: Marion Mapstone / blogger.com Сучасні догони, які здобули освіту, залишаються жити в містах. Як правило, вони мають високий статус у суспільстві, займають впливове становище в культурі та політиці. Незважаючи на те, що цивілізація поступово добирається до віддалених африканських племен, догонам вдалося зберегти свої традиції, світогляд, самобутню культуру. Так колись ізольовані від зовнішнього світу “нащадки прибульців”, які живуть у важкодоступних місцевостях, з мовчазною завзятістю борються з впливом ззовні. Всі, хто одного разу хотів навернути догонів у свою віру, виявилися безсилими. У народу дуже популярні ритуальні танці, які проводяться з різних приводів. Серед них найважливішими вважаються: Головним святом вважається Сігі – складне барвисте дійство, що відтворює міф про створення Всесвіту. Чужинців на цей захід не пускають. Проходить він раз на 50-60 років. Через цю обставину більшість догонів встигає побувати на ньому всього один раз за все своє життя, а деяким зовсім так і не вдається побачити його. Однак щовесни проходить схоже свято під назвою Дес Масквес, що нагадує чи то карнавал, чи то фестиваль. Триває воно п’ять днів. Головне дійство свята – костюмована танцювальна вистава, присвячена історії та міфології племені. У догонів є велика кількість масок, які вони надягають під час свят. Фото: narada-budda.ru Ритуальні танці догонів – захоплююче видовище. Для їхнього виконання жителі племені використовують величезні дерев’яні маски, що уособлюють якусь сакральну тварину або божество. До кожної з них підбирається відповідний костюм, прикраси, в яких учасник танцювальної вистави виступає, зображуючи свого персонажа. Зазвичай за ними неможливо розгледіти самого танцюриста. Загалом налічується близько вісімдесяти видів масок. Найголовніша з них сягає у висоту 10 м, її використовують на святі Сігі. Усі маски священні, тому чужинцям не дозволяється їх одягати. Після закінчення урочистості їх ховають у спеціальне сховище, про місцезнаходження якого відомо лише певним членам громади. Крім масок і костюмів, тут нерідко використовують ходулі для виконання ритуальних танців. Чоловіки, які грають жіночу роль, стають на дерев’яні жердини, щоб продемонструвати високе становище матерів у племені. Крім того, догони вірять, що, виконуючи ритуальні танці, їм вдається з’єднати два світи: живих і померлих. Досі частково зберігається традиція наскельного живопису. На стінах печер і схилах скель зображують предків, які прийшли одного разу з інших планет, тварин, людей, а також різні геометричні фігури. Іноді біля входу в такі печери сидить “хранитель”, якого дбайливо годують усім селом. До нього, як і до вождя, не можна торкатися. Коли “хранитель” помирає, на його місце призначається інший. Наскельні малюнки з покоління в покоління передають астрономічні знання догонів. Коли хлопчикам виповнюється 10 років, вони приходять у печеру або до скелі, вкритої стародавніми зображеннями. Тут старші розповідають їм про історію народу, про предків, богів, про устрій Всесвіту і зірки. Потім хлопчики оновлюють стародавні малюнки, зроблені їхніми далекими попередниками, а після проходять обряд обрізання. Автор книги “Нова всесвітня історія. На основі нової хронології” Надія Максимова вважає, що саме жорстокий ритуал допомагає хлопчикам запам’ятати цей день і те, що вони дізналися, щоб потім передати свої знання наступним поколінням. У “Країні догонів” є одне незвичайне озеро, над яким добре видно зоряне небо. За твердженнями народу, стоячи в певній точці й дивлячись у його гладь, немов у дзеркало телескопа, їхні предки змогли розгледіти супутники Сіріуса та Юпітера. Однак як стародавньому народу вдалося створити такий незвичайний “астрономічний прилад” – неясно. Ще більш незрозуміло, як вони змогли розгледіти невидимий супутник Сіріуса, який навіть сьогодні складно зафіксувати за допомогою новітніх потужних телескопів. Багатьом легендам догонів сучасні вчені не змогли знайти підтвердження. Одні вважають, що своїми астрономічними знаннями з ними поділився один з місіонерів, який прибув у плем’я набагато раніше Марселя Гріоля. Інші вважають, що догони – це зовсім не стародавній і не дикий народ, його представники жили колись у цивілізації, але з якихось причин змушені були покинути її і прийти до такого первісного способу життя. Тому вони володіли специфічними знаннями. Існує багато незвичайних традицій, ритуалів, вірувань, що відрізняють їх від інших диких африканських племен. Наприклад, безплідні жінки сідають на мурашник, щоб попросити бога Амму дарувати їм дітей. Крім того, у “нащадків прибульців” відрізняється календар. Так, наприклад, у тижні всього 5 днів, останній з яких вважається вихідним. Донедавна замість грошей народ використовував мушлі каурі, цибулини та інше. Раз на тиждень на базарі жінки догони торгують продуктами тваринництва і землеробства, а також ремісничими виробами. Сьогодні ж багато представників племені зайняті виробництвом сувенірної продукції для туристів, яка, на думку останніх, не представляє нічого цікавого. Базарний день – свого роду невелике свято, за підсумком якого все село гуляє. Кожне селище на свій розсуд вирішує, коли його проводити. Незвичайні стосунки складаються в догонів із сусіднім народом бозо. Їх пов’язує так звана жартівлива спорідненість. При зустрічі представники цих двох народів жартома конфліктують один з одним, колюче жартують, дражнять опонента. У такий дивний спосіб вони “випускають пару”, і до реальної сварки справа вже не доходить. З кожним роком усе більше туристів приїжджає подивитися на життя “нащадків прибульців”, познайомитися з їхньою культурою. Для мандрівників зводяться готелі з відносним комфортом, у яких вони можуть зупинитися на кілька днів. За певну винагороду догони не проти порадувати допитливих туристів ритуальними танцями, влаштувати показовий виступ у будь-який день. Представники народу намагаються не втрачати можливість заробити, адже подібні випадки випадають не часто. Незвичайний ритуал є в іншого корінного народу Африки – масаїв. Перш ніж простягнути руку для потиску, вони плюють у долоню. Причому роблять це масаї не щоразу, а тільки в деяких випадках. У яких саме, ми писали тут.
Легенда про появу племені
Представники народу вважають себе нащадками прибульців. Фото: El-Len /flickr.com Місія догонів
Зовнішній вигляд
Жінки теж можуть проявляти агресію. Фото: Максим Єршов / tourister.ru Побут племені догонів
Народ займається переважно землеробством і тваринництвом. Фото: Вікторія Роготнева /photar.ru
Архітектура
Низькі стелі
У “чоловічих” будинках із низькою стелею проводяться загальні збори. Фото: El-Len /flickr.com Суспільний устрій
Особливості
Бувалі мандрівники радять питати дозволу, перш ніж зробити фото в “Країні догонів”. Фото: stafftravel.voyage Танці на ходулях
Деякі танцюристи виконують танець на ходулях. Фото: El-Len /flickr.com Печерні малюнки
У наскельних малюнках вся історія народу. Фото: happeningafrica.com Телескоп
В озері предки догонів нібито розгледіли супутник Сіріуса. Фото: Максим Єршов/tourister.ru Інші традиції та відмінні риси
Продукти землеробства догони продають на базарі. Фото: Максим Єршов/tourister.ru 
У “нащадків інопланетян” у тижні всього п’ять днів. Фото: Вікторія Роготнева/photar.ru Туризм
Сьогодні “нащадки прибульців” торгують сувенірами. Фото: Максим Єршов/tourister.ru Поділіться цим:
Схожі повідомлення
Шлюбні традиції та сумна доля племені нуба: як змінилося життя народу
14 фото кахтанітів, які прикрашають себе квітами: навіщо чоловіки це роблять і де живуть
На краю землі: як живуть російські алеути на Півночі країни
Як можна митися жиром, за допомогою спаржі або мухоморів: гігієна народів Сибіру
Чим знаменитий Тигин Дархан, і за що йому вдячні всі якути
