Якби у жінки запитали, що б вона вибрала зі своєї косметички, вирушаючи на безлюдний острів, вона б напевно назвала туш для вій. Це й зрозуміло: вона робить жіночий погляд таким виразним і привабливим, що відмовитися від неї складно, навіть в умовах відірваності від суспільства. Туш ходить у помічниках у жінок не перше століття. Розповімо, звідки вона до нас прийшла і чому, як і помада, вона спочатку була небезпечною для здоров’я. На вас чекає цікава історія про те, як винахід туші пов’язаний з бажанням турботливого брата допомогти своїй сестрі.
Спочатку небезпечно, а потім ні до чого
Жіноче бажання прикрасити себе, зробити ще привабливішою природно. І в цьому прагненні туш є чи не головною зброєю. Цей вид косметики був відомий ще в Стародавньому Єгипті. Місцеві мешканки не зважали ні на що у своїй гонитві за красою, тож наявність у складі туші сажі та різних олій їх не бентежила. Гречанки в давнину змішували для подібних цілей попіл і смолу, а римлянки так і зовсім покривали свої вії сумішшю води з товченим свинцем.
Середні віки були суворою епохою щодо жінок: їм належало бути максимально непомітними, щоб не спокушати чоловіків і не вводити їх у спокусу. З цією метою жіночий вигляд часто відверто спотворювався. Наприклад, вії та брови належало не те що фарбувати, а.. вискубувати. Тож туш було забуто, адже наносити її все одно не було на що. Лише в XIX столітті було винайдено справжню туш для вій. Це зробив Юджин Ріммел. Але жінки не оцінили його старань, оскільки в ті часи вважали за краще не чіпати вії, але активно користувалися підводкою для надання погляду виразності. Тому винахід не приніс косметологу-новатору фінансової вигоди. Але все змінилося завдяки бажанню хіміка Террі Вільямса допомогти своїй сестрі Мейбел. Террі переживав, що сестра через свої неймовірно світлі вії залишиться старою дівою і поспішив допомогти їй не порадами, а ділом. Він винайшов туш для вій, змішавши вугілля з вазеліном, спресував отриману масу і доклав пензлик. Щаслива Мейбел незабаром відчула взаємне почуття і вийшла заміж за свого обранця. Туш, створена братом, була названа Maybelline. Тепер її знають у всьому світі. Він буде в 5 разів більшим: у якій країні побудують новий адронний колайдер Трохи пізніше свій варіант туші представив візажист Макс Фактор: він додав до вищевказаного складу ще й віск, що давало змогу віям заманливо блищати. А ось відмовитися від спресованої плитки з тушшю на користь тюбика-циліндра з пензликом спало на думку знаменитій Олені Рубінштейн уже 1958 року. Що стосується нашої країни, то в СРСР туш довгий час була справжнім дефіцитом, за нею в буквальному сенсі полювали. Але винахідливість наших жінок що тоді, що тепер кордонів не знала, тож за відсутності омріяного виду косметики радянські громадянки сміливо робили суміш із вазеліну та палених сірників, гудрону та пилу грифельного олівця, віртуозно наносячи цю суміш на вії, а потім дуже ретельно та вправно відокремлюючи кожну вію голкою. Сьогодні туш доступна дійсно кожній жінці. Підкресливши красу своїх вій, тепер немає потреби боятися дощу, адже туш водостійка. Не потрібно, наносячи її вранці, від душі плювати в коробочку і скрупульозно наносити цей склад в очікуванні краси. Існують навіть туші з доглядаючим складом, а ще – найрізноманітніших кольорів: від коричневого до фіолетового. А найголовніше – будь-яка жінка, користуючись нею, може бути впевнена: ця “секретна” жіноча зброя, як і раніше, працює, як і багато років тому. Не завжди трофеєм є пропозиція руки і серця, але є речі куди важливіші, наприклад, подобатися самій собі в дзеркалі.
У Стародавньому Єгипті жінки велику увагу приділяли очам Як не залишитися старою дівою
Реклама туші фірми Maybelline А ви наплюйте!
Кадр із фільму “Службовий роман”, 1977 рік Поділіться цим:
Схожі повідомлення
Літаючі автомобілі: майбутнє світового автопрому чи привілей мільйонерів
Як гральні карти перетворилися на посібник із оброблення м’яса
Який жест показати, щоб вас правильно зрозуміли: коротка історія жестів
Ванхун-міста або нова реальність: як китайцям вдається розвивати провінцію
5 незвичайних імпортних телевізорів СРСР, які хотіли собі всі
