Сьогодні для петербуржців з’їздити до Фінляндії на вихідні – звична річ, а в позаминулому столітті подорожі займали, звичайно, набагато більше часу, і російські аристократи воліли будувати там дачі. Край озер і узбережжя, нехай і не завжди ласкавого, приваблював у цю “російську Європу” дипломатів, промисловців і царських осіб.
Фінляндія стала належати до Російської імперії в далекому 1809 році. А 1825 року, після декабристського повстання, імператор посилив правила виїзду і перебування за кордоном. Ціну закордонного паспорта можна було порівняти з платнею чиновника за рік. Ця обставина зробила фінський край надзвичайно популярним. До 1870 року до місця відпочинку добиралися на конях, пізніше було налагоджено залізничне сполучення. У 1889 році був навіть виданий спеціальний путівник М. Федотова “по дачних місцевостях, водолікувальних закладах і морських купаннях”. Незважаючи на складнощі з розумінням російської мови, у Фінляндії туристам подобалося: чистота і порядок, здоровий клімат у сезон. Часто відвідували регіон і російські імператори. Провінція офіційно була частиною Росії, але народні настрої з цього приводу були не дуже райдужними. Князівство вважало себе автономним. Одного разу імператора Олександра III “спіймали” за ловом раків у недозволений час: міський не впізнав його і відчитав. Імператор не став наполягати на своїй обраності, а просто відпустив улов. Визначну пам’ятку міста Іматри – водоспад – відвідувала ще Катерина II, а в ХІХ столітті модною її зробила пушкінська муза Анна Керн, яка була на водоспаді з Антоном Дельвігом і Федором Глинкою. Шлях в екіпажі займав 20 годин, але вже після появи залізниці по чотири поїзди на день вирушали туди з Петербурга. По берегах набудували готелів і павільйонів, стало можливим влаштовувати променади і теренкури. Пропонували й екстремальну розвагу: політ у кошику на тросах над ревучим потоком. Норвегія та її тиха краса в магічних пейзажних фотографіях Приваблювало туристів і санаторне лікування. Уже в XIX столітті облаштували купальню в Савонлінне, яка славилася мінеральними водами. Крім цього, пропонували лікування трав’яними ваннами, грязями і скипидаром. Після відкриття цілющих джерел у Лаппеенранті там швидко побудували санаторій. Популярним його зробив Олександр III, який разом із дружиною лікувався біля цілющих сірчаних джерел. Існуючий і сьогодні найстаріший парк Гельсінкі Кайвопуйсто з’явився теж завдяки вкладенням імператорського прізвища. У будівництво зони відпочинку вклався сам Микола I, що зробило проект успішним. У водолікарні біля моря було 25 ванних кімнат, поруч же знаходилися окремі апартаменти імператорської родини. Особливістю цього санаторію була відсутність натуральної мінеральної води – її робили за допомогою хімічних операцій.
Гельсінкі наприкінці XIX століття 
На острові, недалеко від Гельсінкі Водоспад Іматри
Водоспад Іматри сьогодні Фінські курорти
Санаторій у Лаппеенранті сьогодні 
Парк Гельсінкі Кайвопуйсто Поділіться цим:
Схожі повідомлення
Літаючі автомобілі: майбутнє світового автопрому чи привілей мільйонерів
Церква, висічена в камені: найвідвідуваніша пам’ятка Фінляндії
Від сушеної риби до мила: 10 несподіваних товарів, з яких починали відомі бренди
Від Америки до Австралії: 4 найкращі приклади брендингу міст
Для чого німецький підліток у 1980-х прилетів на літаку прямо на Червону площу
