Сьогодні на місцевий пляж американського містечка Кліруотер у Флориді приїжджають заради серфінгу з різних міст США. Але в 1950-х роках сюди приїжджали для того, щоб побачити на власні очі гігантського пінгвіна. За розповідями місцевих жителів, він іноді виходив на берег, про що свідчили сліди на піску.
Газетна вирізка. Фото: mentalfloss.com
Уперше сліди з’явилися в 1948 році, і вони були вельми значними: 36 см завдовжки і 28 см завширшки. Їх помітив місцевий житель рано вранці під час прогулянки берегом. Здавалося, що хтось величезний вийшов із води, пройшовся берегом понад три кілометри, а потім зайшов знову у воду. Інформація про цю дивну знахідку одразу ж з’явилася в місцевій газеті, а потім рознеслася й іншими ЗМІ. Навколо них ходили суперечки з приводу того, хто це міг бути. Стародавній динозавр, що вийшов із води? Гігантська качка? Величезний алігатор? Або це всього лише жарт? Але сліди з’явилися не 1 квітня, і з першоквітневими жартами ніяк не співвідносилися. Хоча в Штатах були прецеденти грандіозних розіграшів: наприклад, у День сміху один жартівник змусив вивергатися вулкан! Про це ви можете прочитати в іншій нашій статті.
Племінниця і син Тоні з кросівками-лапами: син їх береже як дорогу пам’ять про батька. Фото: ladbible.com
Щодо дивних відбитків на пляжі Флориди, то їх знаходили кілька разів протягом десяти років, а востаннє їх бачили в 1958 році. Це десятиліття викликало суперечки й обговорення серед місцевих жителів, і сюди приїжджали представники ЗМІ, туристи, які сподівалися побачити монстра на власні очі, та навіть науковці.
Фото: cracked.com
Серед таких учених був і зоолог Айвен Сандерсон (Ivan Sanderson) з Нью-Йорка, який постановив, що ці сліди належать гігантському пінгвіну. Саме Сандерсону ми завдячуємо таким поняттям як “криптозоологія”, він був одним із перших, хто почав вивчати незрозумілі явища. Айвен бував у тропічних експедиціях і закінчив Кембридж із відзнакою, навіть виступав на телебаченні як натураліст.
Записник Сандерсона і його замальовки флоридського пінгвіна. Фото: liblog.port.ac.uk
Трольтунга: Найжахливіший і найпривабливіший виступ у світі
Але найбільше його приваблювали нез’ясовні речі, як-от лох-несське чудовисько, снігова людина, НЛО тощо: він писав книжки, які доводили існування монстрів. І він спробував довести й існування гігантського пінгвіна в Кліруотері. Сандерсон навіть викопав один зі слідів і відвіз до себе в лабораторію для подальших досліджень. Пізніше в містечко він приїжджав кілька разів для спостережень, і одного разу навіть побачив свого гігантського пінгвіна вдалині. За його уявленнями, кліруотерський монстр був сірувато-жовтого кольору, близько трьох метрів завдовжки, а його лапи були схожі на ласти. Сандерсон люблячи називав його “Старим трипалим”, і до кінця свого життя (помер він 1973 року) вірив у те, що зустрічав його особисто.
Айвен Сандерсон зі своєю знахідкою. Фото: joshuablubuhs.com
До речі, можливо, і зустрічав, адже кліруотерським монстром насправді був місцевий житель Тоні Сіньйоріні (Tony Signorini). Можна припустити, що він якось прогулювався берегом у той момент, коли пісок і сліди вивчав криптозоолог. А свою таємницю Тоні розкрив лише 1988 року, тож протягом сорока років багато хто дійсно вірив в існування гігантського пінгвіна, який іноді виходив на узбережжя Флориди.
Але насправді за всіма цими жартами стояв Сіньйоріні, який працював в автомайстерні. У 1940-х роках він вирішив розіграти мешканців Кліруотера і відлив з металу трипалі ступні. Він прикріпив їх до звичайних кросівок, і іноді прогулювався в них берегом. Щоправда, розслаблюючою прогулянкою це навряд чи можна було назвати: важила кожна “лапка” близько 14 кг, і Тоні доводилося робити невеликі стрибки з такими “обважнювачами”. Тож варто подякувати Сіньйоріні за його прихильність до містифікації, і особливо за те, як довго він її створював.
Тоні Сіньйоріні у своїх кросівках-лапах. Фото: sunnyskyz.com
Тоні зізнався журналістам у своєму жарті 1988 року, коли черговий представник ЗМІ приїхав у Кліруотер, щоб дізнатися подробиці про гігантського пінгвіна. Тоді ж Синьйоріні показав свої гігантські ноги, довівши, що це справді його вигадка. Що стосується Сандерсона, який стверджував, що бачив особисто свого Старого трипалого, найімовірніше, він сплутав ламантина з монстром.
Усе ж і сьогодні є прихильники теорії, що в морі біля узбережжя Флориди справді живе монстр. А що, якщо Сіньйоріні просто хотів захистити рідкісну істоту, знаючи, на що здатні люди? Залишається лише одне: віднести себе до табору тих, хто вірить у подібних чудовиськ на нашій планеті, або до тих, хто відданий науці і заперечує існування загадкових істот. Істина десь поруч.
До речі, гігантські пінгвіни на нашій планеті й справді існували: про це ви можете почитати в іншому нашому матеріалі.