Північні олені є найбільш пристосованими до холоду і бідної кормової бази серед усіх видів родини оленячих. Цих невибагливих і витривалих парнокопитних можна зустріти по всій півночі: від Аляски і канадських островів до російської тундри і скандинавських узбереж. Північні олені з успіхом освоїли деякі арктичні острови, зокрема й архіпелаг Шпіцберген, на якому мешкає найпівнічніша у світі популяція цих тварин.
Як це часто можна спостерігати щодо острівних популяцій, місцеві північні олені мають менші розміри порівняно зі своїми материковими родичами. За іншими зовнішніми параметрами вони мало чим відрізняються від інших представників виду. Але по відношенню до кліматичних змін і антропогенного фактору ці тварини більш уразливі, адже острови – це ізольований світ. Наприклад, через неконтрольоване полювання ця північна популяція втратила більшу частину свого поголів’я і до 20-х років минулого століття опинилася на межі зникнення. На щастя, місцева влада вчасно схаменулася і заборонила полювання, завдяки чому на Шпіцбергені вдалося зберегти північних оленів. За даними норвезьких біологів, сьогодні на островах налічується близько 2 000 оленів. Але якщо люди для тварин уже серйозної небезпеки не становлять, то кліматичні зміни, що все далі проникають на північ, змушують оленів пристосовуватися. Норвегія та її тиха краса в магічних пейзажних фотографіях Вчені відзначають, що клімат на архіпелазі змінюється: зими стають більш теплими і вологими, а літній сезон настає раніше. У зв’язку з цим у теплий період спостерігається збільшення площі пасовищ, що сприятливо позначається на острівних оленях. Але ось із зимою все не так однозначно. Норвезькі вчені, які ведуть постійний моніторинг стану популяції, відзначають низку труднощів, з якими оленям доводиться стикатися взимку і в міжсезоння. Через тепліший і вологіший клімат звичні для оленів пасовища стали покриватися кіркою льоду. Якщо раніше вони були вкриті снігом і для того, щоб добути ягель і суху траву, оленям потрібно було лише розкопати пухкий сніг, то сьогодні завдання з видобутку корму істотно ускладнюється. Як показали спостереження, минула зима змусила оленів шукати їжу на узбережжі. Тварин часто помічали на березі, поїдаючи морські водорості, які викинуло на берег. Така їжа і раніше була присутня в раціоні копитних, але в незначній кількості і як доповнення до основного корму. Річ у тім, що організм північних оленів не пристосований до харчування винятково морськими водоростями, а в умовах відсутності іншої їжі у тварин спостерігаються проблеми з травленням. Ця обставина турбує вчених, які відзначають загальне зниження ваги у представників острівної популяції за останні десятиліття. Можливо, це пов’язано саме зі зміною раціону і частковим переходом на низькокалорійні водорості в зимовий період. Водночас фахівці вважають, що частковий перехід оленів на водорості можна вважати позитивним фактором, бо тварини зуміли знайти заміну своєму звичному корму й адаптуватися до нових кліматичних реалій Шпіцбергена. До того ж учені фіксують постійну чисельність популяції, що вселяє надії на те, що оленям все ж вдасться пристосуватися.
Поділіться цим:
Схожі повідомлення
Чому вчені вважають благородного оленя небезпечним видом фауни
Перша зустріч через сім років: який вигляд мають новоземельські олені
Лісозаготівлі та видобуток нафти не залишили шансів карибу в США
Загадкова атмосфера: навіщо NASA запускає ракету над Північним полюсом
Найгеніальніший хмарочос у світі, який сам себе забезпечує електроенергією
