Єлизавета Федорівна Романова – свята жінка, яка своєю добротою прикрасила російську землю і прийняла на ній мученицьку смерть. Її статуя майже три десятки років тому з’явилася на західній стіні Вестмінстерського абатства. Поруч – статуї Джанані Лувума і Мартіна Лютера Кінга. Як тендітна дівчина, вихована під крилом королеви Вікторії, стала сильною російською жінкою і стала в ряд новомучеників XX століття всього світу?
Принцеса з манерами королеви
Вона з’явилася на світ у Дармштадті, звали її спочатку Єлизавета Олександра Луїза Аліса Гессен-Дармштадтська. Її мати, дочка англійської королеви, була зразковою дружиною і милосердною жінкою. Вона навчила двох своїх дочок, імена яких вписані в російську історію, відчувати чуже горе, діяти, коли іншим потрібна допомога. Та все ж взірцем для наслідування для старшої доньки стала її небесна покровителька свята Єлизавета Угорська (Тюрингська), на честь якої й назвали дівчинку. Образ принцеси, чиє серце боліло за жебраків і знедолених, полонив дівчинку. Вона росла дуже релігійною і милосердною. Єлизавета вийшла заміж досить пізно. Претенденти на її руку і серце були, але вона була не готова до шлюбу. Усе збіглося, коли вийти заміж їй запропонував російський великий князь Сергій Олександрович, син Олександра II. Кажуть, вони одразу домовилися про цнотливі стосунки, тому в них і не було дітей. Але при цьому шлюб був міцним, подружжя було неймовірно близьким. Вийшовши заміж, жінка вирішила стати православною, як її чоловік. Вона зробила це, незважаючи на несхвалення батька. Через кілька років її старша сестра Вікторія вийшла заміж за іншого російського великого князя Миколу Олександровича і згодом стала останньою російською імператрицею Олександрою Федорівною. Обидві сестри, на яких чекала мученицька смерть після революції, встигли зробити багато добрих справ: допомагали нужденним, відкривали богоугодні заклади, розгортали госпіталі. Шлюб Єлизавети був щасливим, але він не тривав і чверті століття: у перший день 1905 року її чоловіка, відомого прихильника самодержавства, московського генерал-губернатора позбавив життя терорист Іван Каляєв. Він кинув у нього бомбу. Дружина сама збирала останки чоловіка на носилки. Вона просила терориста покаятися, але марно. Незважаючи на це, вона просила помилування для вбивці свого чоловіка, але і цього не сталося: Каляєва повісили. Після загибелі загибелі чоловіка велика княгиня розпродала дорогі речі і на отримані суми створила Марфо-Маріїнську обитель, в якій сама почала служити. Норвегія та її тиха краса в магічних пейзажних фотографіях Після революції овдовіла Єлизавета Федорівна відмовилася залишати Росію, вона продовжувала служити Богу і людям. Навесні 1918 року більшовики схопили її за наказом Фелікса Дзержинського. Патріарх Тихон почав було протестувати, але полонянку вже відправили до Пермі. Потім з іншими членами дому Романових вона спочатку до Єкатеринбурга, а потім до Алапаєвська. Разом із княгинею мученицький шлях пройшла одна із сестер Марфо-Маріїнської обителі. Наступної доби після вбивства сім’ї Миколи II княгиню, сестру Варвару і ще кількох князів скинули живими в шахту під Алапаєвськом. Слідом за людьми в шахту полетіли гранати. Єлизавета Федорівна померла не одразу – від гранат її врятувало те, що вона впала на якийсь виступ. Але це лише продовжило її муки. Кажуть, із шахти після страти довго чулися стогони й молитви. У жовтні 1918 року білогвардійці знову зайняли місто. Царські офіцери дістали тіла загиблих, здійснили православне відспівування і забрали тіла із собою. Їх відвезли на Далекий Схід, потім до Шанхаю, а потім пароплавом перевезли до Єрусалима, де відбулося урочисте поховання великої княгині на Святій землі, про що вона колись мріяла, але навіть уявити собі не могла, яким буде її останній шлях. Княгиню завжди шанували православні за кордоном, а 1998 року англійці встановили статую на західній стіні Вестмінстерського абатства, де вишикувалися в промінь світла новомученики XX століття. Так Єлизавета “повернулася” на землю своєї бабусі, британської королеви Вікторії. Скульптору вдалося передати в образі великої княгині доброту, побожність і красу, якими вона прославилася.
Єлизавета Федорівна та Сергій Олександрович Романови Довгий шлях на Святу землю
Скульптура Єлизавети Федорівни ліворуч, поруч – статуя Мартіна Лютера Кінга Місце в Лондоні
З королевою Вікторією Поділіться цим:
Схожі повідомлення
Історія кохання королеви Єлизавети II до коргі
Літаючі автомобілі: майбутнє світового автопрому чи привілей мільйонерів
З Росії з любов’ю : як Іван Грозний хотів одружитися з англійською королевою
19 зворушливих фотографій на згадку про Єлизавету II
Фортеця, яка жодного разу не зазнала нападу: що ховається в підземеллях замку Брезе
