Про значення постави сказано чимало. Важливість першого враження, яке справляє постава, повною мірою усвідомлювали в дореволюційні часи. У суспільстві вважалося, що постава, виправка неодмінно супроводжують особисту гідність людини, її честь. Раніше за поставою можна було безпомилково сказати, з якої соціальної групи походить людина.
Гідність насамперед
Пильна увага до вироблення постави знайшла відображення в освіті аристократів. Традиційна класична освіта передбачала заняття танцями, фехтуванням, верховою їздою. У виховних закладах дворянських дітей вчили високо тримати голову, не втикатися підборіддям у груди, намагатися зводити лопатки. У знаменитому Смольному інституті дівчата щодня багато часу проводили в заняттях танцями, які перемежовувалися з іншими інтенсивними фізичними вправами. Дівчат з дитинства вчили тримати поставу, стежити за своєю ходою і виразом обличчя. Їм не давали жодних поблажок, намагаючись усіляко їх тренувати, загартувати, вважалося, що саме така сувора підготовка – основа міцного здоров’я.
Найчастіше вимовленим зауваженням гувернанток (за умови домашнього навчання) була фраза: “Тримайтеся прямо”. Від дітей вимагали ходити не розгойдуючись, не бавлячись, наступаючи на носки. Сидіти належало не бовтаючи ногами і в жодному разі не спираючись ліктями на стіл. Для дівчаток було передбачено носіння корсета з семи років. Крім підтримки постави, це вважалося необхідним для формування тонкої талії. А за перших ознак сутулості потрібно було в ньому навіть спати. Виробленню ідеальної постави допомагали і спеціальні вправи: ходіння по кімнаті з важкою товстою книжкою на голові, їжа за столом з книжками під пахвами (книжки не повинні були падати на підлогу) та багато іншого. У результаті аристократку було дуже легко відрізнити в натовпі за ідеально прямою спиною, манерою сидіти без опори як завгодно довгий час і витонченою легкою ходою, що зберігалася на все життя. Історичні особистості, які таємниче зникли до 1800 року Особлива увага приділялася також ранньому навчанню танців, щоб майбутні дворяни могли почуватися надалі вільно на будь-якому заході, вміло володіти своїм тілом і емоціями. Вчителі танців того часу були надзвичайно суворими, деспотичними, що часом завдавало багато прикрощів дітям, особливо хлопчикам. Приблизно в середині XIX століття концепція виховання дещо змінилася: стали популярними ідеї про індивідуальний підхід до дитини та необхідність розвитку з неї унікального члена суспільства з власним характером. Відтоді вимоги до постави намагалися пред’являти в м’якшій формі, переконуючи в її необхідності для освіченої та порядної людини. У післяреволюційні часи ставлення до постави було дещо іншим, проте до її формування ставилися так само серйозно: в СРСР існувала ціла низка спортивних секцій для молоді, від легкої атлетики до футболу. Воно й зрозуміло – у будь-які часи люди інтуїтивно усвідомлювали, що правильна постава не лише є основою міцного здоров’я, грації та краси, а й допомагає розвивати внутрішню дисципліну та стійкість характеру. А саме такі якості завжди були і будуть потрібні громадянину будь-якої країни.
Урок гімнастики в Смольному інституті. Випускний альбом 1889 року 
Танці як основа
Поділіться цим:
Схожі повідомлення
Літаючі автомобілі: майбутнє світового автопрому чи привілей мільйонерів
Від сушеної риби до мила: 10 несподіваних товарів, з яких починали відомі бренди
Топ-7 найнезвичайніших жіночих головних уборів Русі
Як звучала давньогрецька музика
Ванхун-міста або нова реальність: як китайцям вдається розвивати провінцію
