Мабуть, помада – це найбільш затребуваний засіб декоративної косметики. Безліч виробників, сотні відтінків, звичайна і суперстійка, з перламутром і без – сьогодні ми можемо вибрати будь-яку, на свій смак і рівень доходу. Але так було не завжди. Предмет жаданої розкоші, привід бути схопленою інквізицією, символ жіночої стійкості за часів війни – і все це про помаду.
Нафарбувати губи й отруїтися
Стародавні єгиптянки мали до помади особливу слабкість. Темні губи шанували верхом краси і витонченості. Будь-яка модниця, що поважає себе, не нехтувала помадою. Щоправда, склад її на той час був доволі небезпечним для організму, бо містив оксид заліза і бром. А щоб помада красиво блищала на губах неодмінно додавали риб’ячу луску. Шкода для здоров’я від такого макіяжу була величезна, але жінки всіх часів вірять у максиму “Краса вимагає жертв!” Тож використання отруйного складу тривало.
Помада була наскільки улюблена жінками, що її брали з собою і в потойбічний, потойбічний світ, адже, згідно з віруваннями Стародавнього Єгипту, життя після смерті цілком реальне, і все необхідне треба покласти поруч із померлим, щоб у тому житті він ні в чому не мав потреби. Тоді як же жінка буде похована без помади, а як же краса після смерті? На Русі дівчата теж любили надати своїм губам яскравості. Зазвичай це робили за допомогою натуральних засобів – буряка, полуниці, малини, у найгіршому разі, подрібненої і товченої цегли. Тому в цьому разі про шкоду для здоров’я вже не йшлося. А ось дійсно “не поздоровитися” могло жінці, яка вирішила нафарбувати губи в Європі в епоху суворого Середньовіччя. Як мінімум жінку з нафарбованими губами зараховували до грішниць. Але найстрашніше – її майже напевно могли звинуватити в чаклунстві. Інквізиція відома нам сьогодні своїми страшними діяннями і безмежною необ’єктивністю. Використання помади суворо засуджувалося церквою, а будь-яку незгодну дівчину могли оголосити відьмою і піддати жахливим тортурам. Він буде в 5 разів більшим: у якій країні побудують новий адронний колайдер Появі помади у вигляді, що нагадує справжній, ми всі зобов’язані.. кардиналу Рішельє. Річ у тім, що герцог обожнював яблучний аромат і доручив своєму лікареві виготовити склад із відповідним запахом. Отриману безбарвну запашну мазь Рішельє охрестив помадою (від французького слова pomme – “яблуко”). Кардинал просто змащував свою верхню губу і самий кінчик носа цим складом – і улюблений запах супроводжував його всюди. Але модники і модниці пішли далі – вони стали додавати в базовий склад різноманітні фарбувальні речовини. За часів Людовика XVI помадою в обов’язковому порядку користувалися і жінки і чоловіки, це нікого не шокувало. Річ у тім що обриси рота губилися в чоловічих бородах і вусах, а помада використовувалася для того, щоб їх підкреслити. Датою появи сучасної помади для губ вважається 1903 рік. Тоді вперше на Всесвітній виставці в Голландії було представлено увазі публіки засіб з натуральним складом (в основі був оленячий жир), що дуже нагадує нашу сучасну помаду. У ті часи ця “зброя краси” зберігалася в баночках, а наносити її було цілим мистецтвом. Модниці використовували для цього паличку або власний палець. Коли бренд “Герлен” запропонував сучасним жінкам помаду в тюбику з механізмом, що викручується, це був фурор і справжня революція у світі косметики! Однак помада, як і раніше, коштувала дуже дорого. Нею користувалися кінозірки і дружини забезпечених чоловіків. А проста жінка лише мріяла бути такою ж красивою і яскравою, як улюблені зірки кіно, і сумно зітхала про губну помаду. До речі, саме актриси німого кіно мимоволі сприяли дикій популярності помади. Річ у тім що вони використовували цей вид декоративної косметики, щоб підкреслити свою артикуляцію. Так, кінодіви Грета Гарбо, Марлен Дітріх і Джоан Кроуфорд завжди активно використовували помаду у створенні своїх образів. Але для більшості обивательок бажаний тюбик так і залишався недосяжною мрією. Усе змінила Олена Рубінштейн. Вона випустила тюбики помади, доступної кожній жінці. Прекрасна половина людства була щаслива і продовжувала так само захоплено зустрічати і всі наступні трансформації губної помади. Наприклад, у 1930-х роках компанія “Гейзел Бішоп” випустила першу стійку помаду. А трохи пізніше під брендом “Макс Фактор” з’явився блиск для губ. Найважчі часи, що настали з початком Другої світової війни, поставили багато сфер виробництва під загрозу. Здавалося б, чи час зараз думати про такі речі як помада, коли життя всіх людей змінилися раз і назавжди і взагалі незрозуміло, що буде далі? Але сталося дивовижне. Помада стала символом жіночої сили у воєнний час. Її виробництво тривало незважаючи ні на що. Склад спростили, оскільки не вистачало необхідних інгредієнтів, корпус став не металевим, а пластиковим. Виробники припинили змагатися і стали випускати дешеву помаду, доступну кожній. Це давало змогу жінкам продовжувати залишатися красивими для своїх коханих, чекати на їхнє повернення і вірити, що все буде добре. Згодом губну помаду чекало ще багато змін і завоювань. Зараз, дістаючи такий звичний тюбик зі своєї косметички, навіть не замислюємося, який довгий шлях пройшла помада, перш ніж опинитися в наших руках. Але як же здорово, що і тисячі років тому і зараз жінка може підкреслити красу своїх губ і стати ще прекраснішою. Щоправда, тепер уже, зауважте, без небезпеки для свого здоров’я.
Та ти.. відьма!
Морська відьма Урсула з діснеївського повнометражного мультфільму “Русалонька” Дякую, Рішельє!
Філіп де Шампань “Арман Жан дю Плессі, герцог де Рішельє”, 1633-40 роки Коли у помади день народження
Актриса Марлен Дітріх 
Реклама фірми “Макс Фактор” 
Реклама помади “Вікторі Ред” під час Другої світової війни 
Поділіться цим:
Схожі повідомлення
Літаючі автомобілі: майбутнє світового автопрому чи привілей мільйонерів
Історія бороди: чому на Русі її не можна було голити, а за Петра її позбувалися
Як брат-хімік винайшов туш, щоб його сестру помітили і покликали заміж
Як звучала давньогрецька музика
Вусики метелика, золоті лотоси, верба-силует: як бути красунею в Стародавньому Китаї
